Займенники в англійській мові: детальний гід для українців

Вступ

Вивчення англійської мови може бути, наче блукання в заплутаному лабіринті. То ти з головою поринаєш у граматику, намагаєшся опанувати нові слова, то раптом забуваєш, з чого починав і навіщо це все тобі треба. Але, погодьтеся, без знання англійської в наш час почуваєшся десь на задвірках цивілізації. Ледве вирішиш зайти на якийсь англомовний сайт, а там – купа незрозумілої лексики, десяток яскравих дієслів та хитрі займенники, що дивляться на нас із презирством.

Якщо вас дратують ці загадкові займенники в англійській мові, ласкаво прошу до нашого детального гіда. Сьогодні ми поговоримо про те, як їх розрізнити, коли вживати, а коли краще не зловживати. Бо ж інколи люди плутаються і замість “her” використовують “she”, а потім дивуються, що співрозмовник робить круглі очі.

Тому приготуйтеся до невеличкої дози сарказму, жменьки веселих прикладів і глибоких теоретичних пояснень із посиланнями на авторитетні ресурси. Гайда!

Що таке займенник в англійській мові

Займенник (англ. pronoun) – це частина мови, яка в реченні замінює іменник або навіть цілі його групи. У перекладі з латини означає “замість іменника”. Тобто якщо у вас є речення “Tom loves cats”, ви можете сказати “He loves cats”, і все, іменника “Tom” більше не потрібно постійно згадувати, щоб зберегти зміст.

За допомогою займенників ми скорочуємо речення та робимо мову простішою. Це не примха, а справжня необхідність. Уявіть собі текст із тисячами повторів одного й того ж імені. Це ж зводить з розуму!

Основні типи займенників

В англійській мові розрізняють кілька ключових категорій займенників. Кожна з них виконує свою роль, і варто їх не плутати, інакше можна випадково звернутися до поважного професора як “it”. Оце буде конфуз, еге ж?

• Особові (Personal): I, you, he, she, it, we, they
• Присвійні (Possessive): my, your, his, her, its, our, their
• Заперечні (Negative): no one, nobody, none тощо
• Неозначені (Indefinite): someone, anyone, everything та інші
• Відносні (Relative): who, which, that
• Питальні (Interrogative): who, what, which, whose
• Зворотні/повернені (Reflexive): myself, yourself, herself і так далі

Давайте ж розглянемо головні типи більш детально. Тут потрібні і приклади, і трохи критичного розбору, і трошки веселих історій, щоб не нудьгувати.

Особові займенники (Subject та Object)

Можливо, ви зараз думаєте: “Ну скільки можна вже про ці особові займенники?”, але це реально найпоширеніша категорія, і без неї не можна побудувати жодної більш-менш повноцінної фрази англійською.

Subject Pronouns (підметові)

Підметові займенники використовуються як виконавець дії:

• I read books every day.
• He plays guitar quite terribly. (Так, не всі мають талант.)
• They are planning a trip to London.

Object Pronouns (доповнення)

Ці займенники йдуть після дієслова або прийменника, виконуючи роль додатка:

• The teacher called me.
• I invited them to the party.
• Could you please pass him the salt?

В англійських довідниках, як-от
Cambridge Dictionary,
зазначено, що плутанина між “I” та “me” чи “he” та “him” – це типовий випадок, особливо для тих, хто тільки починає говорити. Тому будьте уважні!

Присвійні займенники

Тепер переходимо до “моє, твоє, наше і взагалі все моє, бо я так хочу”. Жартую, звісно. Але саме це відчуття виникає, коли бачиш присвійні займенники (англ. possessive pronouns).

Присвійні займенники поділяються на дві групи:

1. Присвійні прикметники (my, your, his, her, its, our, their) – стоять перед іменником:
   My book is on the table.
2. Присвійні займенники (mine, yours, his, hers, its, ours, theirs) – використовуються без іменника:
   This laptop is mine, not yours!

Будь-яка плутанина між “my” та “mine” може спричинити кумедні ситуації. Припустимо, ви скажете “This is my” і замовкнете. Звісно, вас зрозуміють, але погляди можуть бути дивними – ніби ви забули докінчити фразу.

Заперечні та неозначені займенники

Заперечні займенники (англ. negative pronouns) вже з назви кажуть нам, що все погано: no one, nobody, none. Уявіть собі фразу: “No one believes me.” – “Ніхто мені не вірить.” Звучить ніби ви злочинець у голлівудському детективі.

Неозначені займенники (англ. indefinite pronouns) допомагають, коли ми говоримо про щось чи когось невизначеного або не бажаємо уточнювати особу:

• someone left the door open (хтось залишив двері відчиненими).
• anything can happen (все, що завгодно, може статися).

Вживання цих займенників робить нашу мову більш гнучкою і, хе-хе, трохи таємничою. Особливо, коли ви не хочете вказувати на конкретну особу. “Somebody ate my sandwich” – і одразу виникає детективна інтрига.

Відносні (relative) займенники

Відносні займенники (who, which, that) допомагають створювати складніші речення, додаючи інформацію про людей, предмети чи ідеї.

Приклади:

• The woman who lives next door is a famous singer.
• This is the book that I was talking about.
• I have a car which gets excellent mileage.

Інколи складно зрозуміти, коли краще “who” чи “that”. Але якщо говоримо про людину – частіше вживаємо “who”. Якщо це предмет або тварина – “which” чи “that”. І знову ж таки, в реальному мовленні носії можуть змішувати це правило. Звучить дивно? Нам теж. Але така живність англійської мови.

Зпорядкування вивчення займенників

Тут можна виділити кілька послідовних кроків, які допоможуть впорядкувати вашу мозкову діяльність і не виглядати так, ніби ви спожили забагато кави та переплутали все на світі:

1. Вивчіть особові (Subject/Object) займенники – найперше й найголовніше. Почніть практикувати речення з ними: “I see you. You see me. He helps her. She ignores him.” Важливо вловити логіку.
2. Опрацюйте присвійні – розберіться із “my/mine”, “your/yours” тощо.
3. Неозначені та заперечні – потренуйтеся формувати фрази “Somebody told me something,” “Nobody is perfect.”
4. Відносні та питальні – піднімайте свій рівень, вчіться будувати складні конструкції.
5. Зворотні – залиште собі на десерт. Це ті “myself, yourself, themselves”. Вони цікаві, але треба вже мати базу.

Може, цей порядок здасться вам трохи неканонічним, та він добре працює на практиці. Хай вибачають нас суворі граматичні книги.

Короткі поради та лайфхаки

1. Flashcards. Так, старі добрі картки з написами та перекладами. Завантажте безкоштовний додаток Anki чи Quizlet і створіть там колоду з усіма типами займенників. Періодично переглядайте.
2. Говоріть із носіями. Спілкуйтеся в Telegram-чатах або на сайтах для мовного обміну (наприклад, ConversationExchange). З вами може хтось і посміятися, але тільки так ви відшліфуєте навички.
3. Слухайте та повторюйте. Переглядайте YouTube-канали типу “English with Lucy” або “BBC Learning English”. Коли почуєте нову конструкцію з займенником, одразу проговоріть уголос.
4. Порівнюйте та аналізуйте. Ставте собі за мету знайти 3-5 речень із новими займенниками щодня і пропишіть, чому там використано саме цей займенник.
5. Мнемонічні фрази. Придумуйте дурнуваті, але кумедні речення, аби запам’ятати особливі випадки використання. Наприклад: “Nobody likes burnt popcorn” – і у вас уже асоціація з тим, що “nobody” – це “ніхто”.

Поширені помилки

Іноді нам бракує часу розібратися з нюансами, і трапляються зовсім прості, але кричущі промахи:

1. I – me. Не кажіть: “Me is happy.” Звісно, може, це комусь і звучить кумедно, проте граматично – жах.
2. He – she – it. Іноді через звичку з українською ми забуваємо, що неживі предмети часто позначаються як “it”. Але деякі мовці людську подобу можуть називати “it” – і це образливо.
3. It’s – its. О, цей кошмар. “It’s” – це скорочена форма “it is” чи “it has”. “Its” – присвійний займенник. Згадайте відому фразу “It’s the dog, and its ball is here.”
4. Theirs – there’s. Ще одне миле “привіт” від англійської. “Theirs” – це “їхній”, а “there’s” – скорочене “there is”. Повна плутанина, але що поробиш…

Щоб боротися з цими помилками, варто регулярно робити вправи та слухати носіїв мови. Або принаймні звертати увагу на контекст у серіалах, піснях, інтерв’ю.

Додаткові ресурси

• Grammarly Blog: Pronouns – додаткові деталі, приклади та пояснення.
• Purdue Online Writing Lab – авторитетне джерело для вивчення граматики.
• Сервіси на кшталт Duolingo, Memrise, LingQ для щоденного поповнення словникового запасу та тренування займенників.

Висновок

Отже, займенники в англійській мові відіграють ключову роль у побудові речень. Без них наша мова звучала б неоковирно, а тексти перетворювалися б на довжелезні повтори іменників. Особливо, коли ви хочете додати динаміки в розмову і не виглядати так, ніби забули, як звати вашого друга.

Головне – не бійтеся помилок. Навіть носії іноді путають “it’s” і “its” або ж можуть використати “who” замість “whom” (і навпаки, хоча “whom” уже рідко можна почути). Практикуйте, читайте, дивіться відео, і ваш мовний скіл почне стабільно зростати.

Сподіваюся, ви вже відчуваєте, що все не так страшно. Головне – трішки впертості, постійна практика і гумор, який завжди допомагає не загрузнути в грімммм-атичних нетрях. Успіхів!

FAQ

1. Чи можна завжди вживати “they” замість “he” або “she”?

У сучасній англійській дедалі частіше використовують “they” як займенник однини для нейтральної гендерної форми, проте офіційність тексту та контекст можуть впливати на доречність такого використання.

2. У чому різниця між “its” та “it’s”?

“Its” – це присвійний займенник (належність), а “it’s” – скорочена форма від “it is” або “it has”. Наприклад: “It’s raining outside” і “The dog ate its food.”

3. Як правильно відмінювати займенники у множині?

Займенники “you” та “they” не змінюються за числом у формі підмета, проте “they” змінюється в об’єктній формі на “them.” Аналогічно зі зворотними формами: “yourself” – “yourselves,” “themselves.”

4. Коли вживати “who,” “whom” та “whose”?

“Who” здебільшого використовується як підмет у питальних чи відносних реченнях, “whom” – як додаток (хоча в сучасній мові часто підміняють “who”), а “whose” вказує на належність.

5. Чи існують інші діалектні чи розмовні варіанти займенників?

Так. У деяких діалектах можна почути “y’all” (південні штати США), “ye” або “youse” (Ірландія, Австралія). Це неофіційні форми множини для “you,” і вони трапляються переважно в розмовному мовленні.